Історія адвентизму в м. Кропивницький (Кіровоград)
До 95-річчя Церкви АСД в м. Кропивницький і 20-річчя від Дня заснування 2-ї Кропивницької громади
По історичних документах в 1917році з’явився перший адвентист в КРОПИВНИЦЬКОМУ. 31червня 1925року була написана заява «Начальнику адмін. Відділу Зінов’євського окружного виконкому, де церква повідомляє про своє існування, щоб дозволили проведення богослужінь. Було 25 членів церкви разом із Завадівкою і Арнаутівкою. По вулиці Гоголя в лютеранські Кірсі.
Кіровоград 2012рік
Упорядкували О. Діденко, М. Натьос. - Кіровоград, 2012. - 49 с
м. Кропивницький в 2017 році
З редагуванням та доповненнями Українською перекладено - Натьос Микола, Новосьолов Андрій. - 28 с.
Нині ми відзначаємо непересічну дату – 100-річчя Адвентистської вістки в м. Кропивницькому та в Кіровоградській області. Якщо дозволить Господь, що б дослідити ґрунтовно історію адвентизму в області, бо відомо що в. Малі Висці були ув’язнені ще за часів царської Росії, тож адвентизму може бути більше ста років.
Підставою міста Єлисаветграда послужила фортеця св. Єлисавети, (1754 г.), яка була побудована в дикому степу на правому березі Інгулу. Вона призначалася для захисту цього краю від набігів, який під назвою Нової Сербії почав в той час заселятися сербами, які залишили свою батьківщину за утиск їх віри. В околицях фортеці св. Єлисавети селилися греки, молдавани, втікачі російські та старообрядці з Польщі та Чернігівської губернії.
Фортеця з прилеглими поселеннями з 1765 р стала іменуватись повітовим містом Єлисаветградом. Єлисаветград був місцем Найвищих оглядів військ, на яких був присутній імператор. Починаючи з 1840 року було побудовано безліч будівель, сади, парки, водогін. Єлисаветград, змагаючись зі столицями, один з перших запустив своїми вулицями електричний трамвай (1897), телефонну станцію, телеграф.
Єлисаветград - колиска української драматургії. Тут в першому українському професійному театрі, працювали - Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Микола Садовський. Виступали композитори Микола Лисенко і Ференц Ліст, була заснована музична школа Генріха Нейгауза.
Багато відомих людей, побували в Елісаветргаді: князь Потьомкін, графиня Браницька, засновник американського флоту, - Пол Джонс.
З цього краю - Володимир Винниченко, Юрій Яновський, Юрій Олеша, Лев Троцький, Олександр Зінов'єв, Генріх Нейгауз і багато багато інших відомих постатей.
Місто мало декілька назв, а саме:
З 1775-1924 року - Єлисаветград, уїздне місто.
З 1924-1934рр. - Зінов'євську.
З 1934-1939рр.- Кірово Українське.
З 1939-2016рр. Кіровоград
З 2016 - Кропивницький.
Перший адвентистський місіонер
Історія церкви АСД в Кропивницьку починається в 1917 році, коли з Одеси до Єлисаветграда приїхав брат Пількевич Іполит Захарович зі своєю дружиною Теклею (Феклою) Адамівною, як благовісник і роз'їзний проповідник. З 1907 року, працював в Києві.У державних архівах виявлено документи про слухання справи у винесенні вироку І. З. Пількевич Уманським обласним судом, яке відбулося 16 лютого 1910 року.
фотографія повідомлення з російських газет стосовно Пількевича І.З. (На сайті starosti.ru)
..Згідно з вироком, І. З. Пількевич був визнаний винним в тому, що, "перебуваючи проповідником секти Адвентистів Сьомого Дня, .. з метою впустити спокусу між сповідуючими православну віру, поклав хулу на Пречисту Богородицю і т.д і т.п ..." .
Суд виніс вирок - 2 роки ув'язнення у виправному будинку з виплатою всіх судових витрат.
Текла Адамівна докладно описала цей випадок і відправила в газету "Ранкова зірка", яку друкував Проханов. Лист був опублікований під заголовком "Тиск за віру".
Незабаром вирізка з цієї газети потрапила в Департамент Духовних Справ МВС царської Росії, який направив Київському губернатору доручення розібратися в тому, що трапилося, і була дана відповідь про результати розслідування події.
Лист Т. А. Пількевич було опубліковано також в адвентистському журналі "Маслина" № 11 за 1910 рік, під заголовком "Шлях до перемоги".
Після цього були й інші арешти місіонерів.
Перед самою війною 1914 року І. З. Пількевич був в черговий раз засуджений. Якраз в цей час через Царську Росію проїжджав голова (президент) Генеральної Конференції АСД пастор А. Г. Даніельс. Дізнавшись, що один із служителів церкви томиться в ув'язненні, він відвідав невтомного трудівника в тюрмі і підбадьорив його.
Текла Адамівна була також неодноразово затримувана за свою місіонерську діяльність. Пількевич помер в глибокій старості на 85 році життя в 1935 році. Вона ж і в свої 80 продовжувала безстрашно свідчити про Бога, коли в країні лютували гоніння на віруючих, за що і була арештована в 1937 році. Текла Адамівна Пількевич з таборів додому не повернулася.
А тоді, в 1917 році, вони приїхали в Єлисаветград з Одеси, де пережили жорстоке ставлення фанатично-налаштованого натовпу.
Приїхавши в місто, сіли на трамвай, і дісталися до Кущівки.
У трамваї Пількевич запитав у людей:
- У вас тут є віруючі, які не ходять до православної церкви і читають Біблію?
- А ось зараз трамвай зупиниться біля будинку однієї з них.
Так він потрапив до с. Короленко. Вона була баптисткою. Баптистів в Єлисаветграді було близько 100 чоловік. Сестра Короленко запросила на бесіду Грип Марфу і Ситник Агрипину Афанасіївну. Чоловік Ситник був затятим противником істини, він сильно бив її і змушував йти в православну церкву, але вона продовжувала відвідувати бесіди у с. Короленко. Рідна сестра господині була одружена за баптистським проповідником.
Незабаром хтось доніс, що в цьомут будинку проходять незвичні зібрання. І ось одного разу, коли Пількевич з присутніми пили чай, в будинок увійшов поліцейський.
- Де ваші підроблені книги?
- Які книги? У нас гості. Ми п'ємо чай. (Біблію перед цим сховали під стіл).
Все тоді обійшлося благополучно. Поліцейський спокійно пішов.
вул. Дворцова, м.Кропивницький
Невелика група адвентистів, що складається з п'яти чоловік, проводили свої служіння по вул. Дворцовій (Леніна), в підвальному приміщенні. Першими адвентистами в Кропивницьку були згадані сестри, а пізніше, до них (в тому ж 1917 р) приєднався Семен Мельниченко.
На початку 1918 році Семен Мельниченко запросив Пантелея Твердоступа, який зацікавився і став ходити на зібрання адвентистів. Після першого відвідування зібрання Пантелей прийшов додому і в захваті сказав:
- Мама! Якби Ви чули, що та людина (Пількевич) розповідав! Він все закликав: Моліться! Хрестіться!
Незабаром після цього, в неділю вдень, до Твердоступів прийшла людина одягнений в чернечий одяг.
- Тут живе Твердоступ?
- Тут, - відповіла мати.
- У вас є син Пантелей?
- Є.
- Де він?
- Пішов куди - то.
- Він читає Біблію?
- Ні.
- Як ні? - Втрутилася молодша сестра Мотя. - Він читає Біблію. Він ходить на зібрання. Він дотримується суботи.
- О, не говори так, Мотя. - В жаху вигукнула мама. - адже його заарештують.
- Ні. - Сказав монах. - Ми його заарештовувати не будемо, а тільки відлучимо від церкви.
Чернець зачитав лист паперу в якому говорилося про відлучення від православ'я, а інших змусив розписатися в тому, що вони залишилися в своїх старих переконаннях.
Після того, що сталося, мати Пантелея наполягала на його одруження, причому наречена повинна була бути православною. Своїй майбутній нареченій Пантелей поставив умову :
- Анюта, я одружуся з тобою, якщо ти підеш зі мною в зібрання. У нас там добре, є фісгармонія, один грає, а всі співають.
Навесні 1918 року він одружився з Анютою, і в першу суботу після одруження вони пішли на зібрання. Влітку, на Трійцю, на Кущівці в р. Бутівка приймали хрещення шість осіб, серед охрещених була молода сім'я - Пантелей і Анюта.
Наступне хрещення було восени, того ж року. У числі охрещених Вовченко Іван з дружиною і, Омельченко Іван.
Взимку, в кінці 1918 року Вовченко Іван в суботу вранці йшов з книгами на зібрання. А в цей час в Єлисаветграді було військо головного атамана Українського війська Симона Васильовича Петлюри. Його затримали:
- Стій! Хто йде? Хто ти такий?
- Я адвентист сьомого дня!
Його привели до в'язниці. Там було стільки людей, що ніде було сісти. Іван почав проповідувати їм читаючи Євангеліє і співаючи псалми. До вечора деяких відпустили по домівках, а інших засудили до розстрілу. Всю ніч Вовченко проповідував смертникам, а на ранок босих арештантів повели на розстріл, але брата Івана залишили. Бог дав йому можливість проповідувати денікінським офіцерам і начальникам, яких повели на розстріл.
Багато з них були тоді навернені до Господа, особливо на Кущівці. У 1919 році на зібрання став приходити рідний брат Семена Мельниченко, Костя і, Мотя Твердоступ - рідна сестра Пантелея.
Взимку 1919 року до Семена Мельниченко прийшов його дядько, Григорій Юхимович Мельниченко, який був церковним дияконом, щоб напоумити свого племінника, а той запросив бр. Пількевича. Відбулася розмова, після якої дядько усвідомив помилковість своїх колишніх переконань. Та знаменна в його житті зустріч відбулася в неділю. І після неї, він протягом усього тижня, щодня приходив до свого племінника з'ясовувати багато питань. Вони годинами розмовляли про правдиву віру.
На наступну суботу він вже пішов на зібрання до адвентистів і так в Церкві залишився. Влітку 1919 року він прийняв хрещення. Його дружина прийняла хрещення через рік після свого чоловіка. В цей час Костя Мельниченко і Мотя Твердоступ одружуються. Родичі і друзі відмовляли Костю, через те, що Мотя була сирота і у неї не було приданого, але для нього було головне те, що вона була віруючою і він теж зможе стати таким же віруючим, як і вона.
Брат Пількевич трудився в Кропивницьку три роки. (По деяким даннимм у 1919 році молитовний будинок був на Кущівці по вул. Кримській (від моста 4 будинок. Але насправді він там з’явився в 1957-60році був конфіскований в 1961році під час служіння Пролінського ).
1921 рік-відновлення економіки. Голод, погроми, епідемії і вбивства у воєнний час зменшили населення Єлисаветграда з 77.1 тис. чол. в 21 році, до 50.2 тис. осіб в 23 році. Багато людей в пошуках притулку йшли в сусіднє село.
Дзюба Трохим
З 1921 по 1924р.р. в Кропивницьку працює проповідник Дзюба Трохим. Зібрання проходили в лютеранській кірсі.
На зібраннях в Завадівці в будинку було повно людей, співали псалом: «Вам племена, язики і люди ..» Дзюба проповідував: «Приходьте, купуйте без срібла і без плати.»
Із залу пролунав голос:
- А хто там у вас святий? Пантелей який пив або Сенько, який гуляв?
- Я не прийшов кликати праведних, а грішників до покаяння - відповів проповідник.
Після цього люди зацікавилися істиною і питали: - Коли у вас наступні збори?
Навесні 22 року було хрещення 22 чоловік.
Після цього часу, зросла громада проводила свої богослужіння в лютеранській кірсі.
Реза Олександр
З 1924 по1925рік пастором був Реза Олександр Карлович, 1895 р.н. він був офіцер царської - російської армії. У 1920-х рр прийняв адвентизм через пастора Гадюкіна. Ось один епізод пов'язаний з Резой.
До Кропивницького приїхав професор Покровський (атеїст). Він організував диспут, на якому були присутні 13 священиків, баптисти, адвентисти. Реза виступав, він доводив існування Бога за допомогою однієї лише Біблії. Він довів спочатку Покровському, а потім став викривати священиків. Диспут наказали припинити, але присутні люди стали кричати: «Давай Резу!»
Реза А.К. з дружиною Вірою і дітьми
Реза Олександр Карлович здійснював служіння проповідника, після Кропивницького в Миколаєві, Одесі, Ніжині, Чернігові, Білій Церкві, Сквирі. Двічі обирався секретарем конференції. У 1935 р НКВД заборонило йому виступати з проповідями і він переїхав до Богуслава. Був Реза заарештований і відправлений до Сибіру, де і помер в 1943 р
На фото в центрі дружина Рези Віра Семенівна, син Павло в центрі вгорі, і права крайня дочка - Лідія Полторацька. 90-і роки.
(... Наразі повідомляємо, що свої богослужебно-молитовні зібрання, група Християн-адвентістов 7-го Дня, постійно має в м. Зінов'євську по вул. Гоголя, в приміщенні Лютеранської Кірхи, в наступні дні та години: по суботах з 10 00 ранку і 6-й годині вечора, по неділях з 6-ї години вечора, по середах з 6-ї години вечора, по п'ятницях з 6-ї години вечора ...) Заява, з підписом Рези А.К. про проведення богослужінь в лютеранській кірсі.
Жуков Василь
Наступним пастором з 1926 р по 1930 р був Жуков Василь Васильович, який навчався на лікаря в Німеччині, у Фріденсау. Його батько, Молоканін був засланий в Ставрополь, де прийняв суботу. Потім був засланий в Закавказя, де прийняв адвентизм. Там працював візником .. Його сини: Лука і Василь стали пасторами. Луку заарештовували в 1926р, в 1937 р він загинув в ув'язненні.
Ось його лист брату Василю, який тільки почав служіння, датоване від 30.08.26 р з Тульської в'язниці:
«Наше життя, з усіма її радісними і болісно-трудовими досвідами і переживаннями, є найкраща школа, що готуює нас до вічного життя. А тому наповнюй зміст кожного дня добрими справами, почуттями любові, словами надії, підбадьорення і втіхи всіх оточуючих тебе. Пам'ятай завжди, що «терплячий кращий хороброго, і ...». швидко пробіжать дні нашого життя - «як звук» (Пс.89), і озирнувшись назад в минуле, ти згадай вірне правило: «Важливо те, що вічно»
Твій менший брат - Л.В.Жуков.
PS. Дивись завжди на Ісуса.
Жуков Василь Васильович з дружиною Тетяною і синами.
В архіві збереглося чимало документів, заяв, підписаних Жуковим В.В
Повідомлення про проведення богослужінь
Заява з приводу проведення хрещення
На знімку зображено, як держава намагалася контролювати кожен крок Церкви. Але видно з наступного знімку, що щомісячні (!) звіти не заважали Церкві успішно благовістити і хрестити. Буквально менше місяця минуло після останнього звіту, і вже проводиться хрещення!
Статистика по членам Зінов'євської Церкви АСД включає і Новомиргород - 8 осіб.
Знімок засудженого Жукова В.В.
У статистичних звітах вказана адреса громади - вул.Луначарського 5 (нинішня Чорновола)
вул. Чорновола (Луначарського) № 5 (2012 р.)
Гончарові Олександр і Ольга
З 1930 по 1933 р пасторську естафету в Кропивницькому прийняв Гончаров Олександр Іванович.
За час його служіння в Кропивницькому (тоді Кіровоград) було багато хрещень. Його дружина, Ольга Карлівна Гончарова (Рейфшнейдер) - дочка проповідника, брала участь в складанні псалмів Сіону. Псалми написані її рукою значаться ініціалами О.Г. і О. Р.
Через деякий час Гончарові їдуть в Америку. «Цей переїзд був обумовлений не меркантильними інтересами, а тими страшними реаліями, які склалися в нашій країні, коли справа проповіді Євангелія було практично зупинено, а члени церкви, і в першу чергу, служителі, репресовані.
Ольга шукала не найкращою частки, а більш ефективного способу проголошення вістки для своїх співвітчизників через друковане слово, в якому вона була завжди сильна. В Америці вона очолює заочні курси для руських за програмою «Голос пророцтва», виконуючи також переклади духовної літератури на російську мову ». ("Псалми написані кров'ю", Опарін А.А.)
Гончарова О. К.
Історія церкви в період 30-х років
Історія церкви 30-х років дуже мізерна, тому що відбувалися масові репресії, коли не тільки пасторів, а й активних членів церкви відправляли до в'язниці і навіть розстрілювали.
Хто брав на себе турботу про Церкву в Кропивницькому не зовсім ясно, бо відомості іноді суперечливі і неповні. Але ті деякі крихти, дають якесь уявлення про життя Церкви в ті часи.У роки репресій керівництво громадою і проповідь Євангелія підхоплюють активні члени церкви.Згідно з інформацією, що міститься в обвинувачувальних висновках - проповідниками і організаторами церкви АСД в Кропивницькому вважалися: Вовченко Іван Герасимович
Іванов Іван Григорійович
Мишак Полікарп Петрович (до речі, символічно, що він проживав по вул.Кримська, 61 - в будинку під таким номером сьогодні проживає сім'я Пузирченко)
Є відомості, що з 1933р в Зінов'євську (Кропивницький) ніхто із пасторів (проповідників) не проживав. Приїздили з Одеси брати Янцен і Реймер (німці із поволжя)
У 1939 році пресвітером (проповідником) Кропивницької громади стає Чінченко Дем'ян Микитович. Була звершена хіротонія (рукопокладення) в Москві Григор'євим. Ось штрихи його біографії. Він був головою комнезаму (комітет бідняків). У 1925 р, після служби в армії, обраний головою сільради в Завадівці.
Йдучи на засідання сільради, Чінченко заходив в молитовний будинок, який був розташований в 25 році по вулиці Іванівській (зараз Луначарського). Дем'ян Микитович, часто також заходив до Костянтина Мельниченко.
Зібравшись в будинку Костянтина, брати співали про гоніння.
- Що ви таке співаєте, Костя? Ну хто вас жене? - запитав Чінченко.
- Будуть гнати - відповів Костя. Дем'ян не знав, що саме слова цього псалма дуже точно висловлять його майбутнє життя і боротьбу.
У 28 році, він разом з іншими новонаверненими приймав хрещення. Хрещення тоді проходило в с. Федорівці. Хрещення брали 10 осіб і сім'я з Карлівки - 5 осіб. Адвентисти приїхали на хрещення на 7 фургонах. Хрещення проводив брат Жуков.
У Федорівці віруючі зустрічали дуже добре. Пригощали великими кавунами, у дворі проводили зібрання. Багато співали. Одна сестра з баптистів з Карлівки захотіла теж прийняти хрещення, але чоловік прибіг за нею і не допустив її. На наступну ж суботу, він з дружиною приїхав на зібрання. Істина торкнулася його серця, на вечірньому зібранні він плакав, дуже просив хрестити його разом з дружиною. Через рік, він (Губа Василь?) Разом зі своєю дружиною Танею (Наталія?) Прийняв хрещення в Кропивницькому.
Після хрещення Чінченко залишає посаду голови сільради. У Кропивницькому він закінчує курси бухгалтерів, потім у зв'язку з труднощами що виникали з дотриманням суботнього дня він залишає і цю роботу і влаштовується столяром в товаристві глухонімих, де працював разом з Івановим Іваном Івановичем, Йосипом Івановичем і Шмалько Макаром. Згодом їх всіх, і Чінченко Дем'яна, репресують за «антирадянську діяльність».
Іванов Іван Григорович. (дідусь Ходощук Т.В)
Іванов Иосип Григорович
Мишак Полікарп Петрович засуджений до рострілу
У справі репресованого Тарасенко Тимофія є повідомлення про масові репресії служителів.
Зять Тарасенка - пастор Гриць Олександр (батько Надії Олександрівни Гриць) також засуджений.
Як випливає з відомостей у справі Іванова Йосипа Григоровича, адвентисти проповідували серед військовослужбовців (він працював столяром у військовій частині).
Серед засуджених до розстрілу 11 адвентистів є ще один проповідник - Гайдішар Фердинанд Адамович, який також представлений як керівник адвентистської громади в Кропивницькому.
1879 р.н уродженець міста Ленінграда. Судимий за контрреволюційну шпигунську діяльність палітурник друкарні газети «Кіровоградська правда». Проживає в м Кіровограді Кущівка вул Канатна №20
«Батько католик мати лютеранка, батько чех мати німкеня.
З 14 річного віку працював підмайстром по палітурної справи. На 21 р після смерті батька прийняв лютеранство У 1906 на 26 році вступив в секту АСД. У 1907 р був посланий до Німеччини в місіонерську школу АСД яка знаходиться в Фріденсау Бург- Маденбурзі. У 1909 після закінчення школи повернувся в Росію , з 1909 по 1912р проживав в Москві, перебуваючи біблійним працівником Московської громади АСД.
З 1912 по 1915 р проживав в Києві перебуваючи роз'їзним проповідником в 1913 р в Києві був рукопокладений в проповідники.
З 1915 по 1918 проживав в Царицин. Там же в 1916 році відбував 4-х місячне покарання за публічну проповідь (тобто по релігійним переконанням).
З 1919 р по 1921р проживав г Камишині. З 1921р по 1922 в Самарі. З 1922 по 1924 р в московській громаді.
З 1924 по 1927 жив в П'ятигорську перебуваючи головою Средньокавказского союзу АСД.
З 1927 р по 1932 проживав в Зігстале (?) АМРСР перебуваючи районним проповідником. З 1932 р по 1934 р він пастор в Одесі.
У 1934 р. Гайдішар Ф. А був заарештований УНКВС по Одеській області і засуджений до 3 років заслання на північ.
З 1937 виконував роботу проповідника в Кірово Українське (нині Кропивницький) ».
Список розстріляних у Кіровограді адвентистів у 1941 році:
1. Вовченко Іван Герасимович (проповідник, кер. Громади, вчитель СШ)
2. Гайдішар Фердинанд Адамович - проповідник
3. Іванов Іван Григорович - активний учасник
4. Іванов Йосип Григорович - активний організатор громади, вчитель СШ, надавав будинок для зібрань
5. Мишак Полікарп Петрович - колишній штатний проповідник; активний учасник.
6. Петля Микита Мойсейович - був керівником громади в Алма-Аті, активний учасник.
7. Тарандюк Іван Данилович - кадровий адвентист - проповідник.
8. Тарасенко Антон Степанович - активний діяч.
9. Тарасенко Тимофій Степанович - був пресвітером в Києві, Москві (дочка Ольга, одружена з Гриць А.)
10. Чінченко Дем'ян Микитович - проповідник і організатор громади в Кіровограді.
11. Шмалько Макарій Савелійович - активний учасник.
Засуджено до розстрілу, з конфіскацією майна. Вирок було виконано 13 липня 1941 року.
Інформація на одному з сайтів: «Ще комуністична влада перед приходом Гітлера розстріляла дуже багато віруючих - сектантів, в основному адвентистів сьомого дня». «Україна Центр» (http://uc.kr.ua/fresh6975/)
Під час війни богослужіння проводилися в Кущівській амбулаторії (вул. Кримська)
Турботу про громаду в Кропивницькому (Кіровограді ) після арештів і розстрілу вищезазначених братів, надавали брати: Яків Тупчієнко - пресвітер, і Олексій Тупчієнко - керівник хору. Яків Туччієнко загинув у 1943 році.
Коли німці відступали, то всіх чоловіків забрали до Німеччини. У Німеччині вони були в таборі. Адвентистів вішали. У суботу їх виганяли на роботи. Брат Давиденко каже:
- А я не піду на роботу.
- Чому? - Запитав конвойний.
- Я «Адвентус».
- Стань у бік.
- Ну тепер попаде нашому Давиденко.
Конвоїр дав йому записку, сказавши, що його мати теж адвентистка і відправив його на зібрання в Гамбург. В зібрані німецькі адвентисти нагодували його і дали йому їжу з собою в табір. Після приходу в табір він ділився їжею з багатьма людьми.
Сім’я Олексія Тупчієнко
У 1945 році Олексій Тупчієнко повернувся з полону - (остарбайтер) і продовжив дбати про громаду. Зібрання відкрили на вул. Кримської (там зараз амбулаторія). Служіння Олексія, який був рукопокладений (звершував хіротонію-рукопокладення Кулижський) для служіння яке тривало до 1953 року, коли прибув до Кропивницького пастор Макаров, якому було доручено тут служіння.
Макаров Василь Федотович
Макаров Василь Федотович 3 роки служив у Кропивницькому. Жили по вул. Леніна 150. Після війни членів церкви було близько 40-45 чоловік.
Макаров з дружиною
На світлині нижче - Макаров з дружиною в третьому ряду зверху в центрі фотографії, ліворуч від нього Мельник Ф.В., ще лівіше - Пролінскій В.І., Над Макаровим - Олексій з дружиною.
Пролінський. В.І.
Пролінский Віталій Іванович почав своє служіння в Кіровограді в 1956 році. За час служіння Віталія Івановича був придбаний МД на Кущівці, вул.Кримська (зараз Херсонська )(від мосту четвертий будинок). Це був важкий час у житті Церкви: влада закривала громади, забирали молитовні будинки, служителів знімали з реєстрації, а деяких під різними приводами судили.
ОТЖЕ, в липні 1960 р В.Пролінский був оббріханий через пресу і знятий з реєстрації, а в листопаді йому взагалі наказали залишити Кропивницький(Кіровоград). Ситуація складалася так, що на нього було заведено кримінальну справу, тому довелося переїхати до Естонії. Навесні він повернувся до сім'ї в Кропивницький.
Однак восени 1961 р молитовний будинок в цьому місті був конфіскований органами влади, все церковне майно вилучено, а сім'я Пролінських 31 жовтня виселена в буквальному сенсі на вулицю. Молитовний будинок в терміновому порядку був переобладнаний під аптеку, а в квартиру, де жили Пролінскі, поселили провізора.
Три роки громада збиралася по квартирах нелегально. Хоча в списках комуністичної влади Церква АСД в Кіровограді не значилася, але насправді була. Нарешті, восени 1964 року згідно рішення Ради у справах релігій України було дозволено проведення богослужінь в молитовному домі баптистів.
Кількість і склад членів церкви наведено в збереженому до нашого часу списку
Карпенко.К.О
Карпенко Костянтин Опанасович прийняв громаду м.Кропивницькому в 1965 р після Пролінского Віталія Івановича. Оселилися в їхньому будинку по вул. В. Чміленка (вул.Дзержинського) 146/50. Продовжували збиратися в будинку баптистів з оплатою за оренду 90 рублів на місяць.
Так як хор залишився без регента, церква направила в 1965 р в Кропивницький сім'ю Соколовских: Яна Яновича і Еліту Альфредівну.
При Карпенко у 1967р. громада звернулася до органів влади з проханням придбати свій молитовний будинок. Дали добро, і був куплений будинок по вул. Криничувата, 40 (в 2017 році 50років)
Зробили реконструкцію і стали збиратися в своєму будинку. Хор під керуванням Еліти Соколовської ожив і завоював гарну популярність. Соколовські через два роки виїхали в Мукачеве, підготувавши дочок Карпенко до цього служіння. Пасторське служіння Костянтина Опанасовича в Кропивницьку тривало 8,5 років до 1973 року.
Церква в ці роки була під суворим контролем КДБ. Молодь не хрестити, дітей в зібрання не приводити, урочистих заходів не проводити. Назви «Суботня школа» не існувало. Діти чотирьох родин: Карпенко, Соколовских, Мохнач, Олійник не відвідували державну школу по суботах. Справа доходила до позбавлення батьківських прав, але знову ж, Господь захистив від цих переживань.
Діло було так.
Викликали на комісію в міськвиконком. Вісім дітей вишикували півколом, а батьків позаду.
Почали запитувати дітей - хто ким хоче бути. Діти відповідали хто музикантом, хто кравцем і т.д. Юра Мохнач стояв крайнім. - А ти ким хочеш бути, - запитали у Юри. - А я коли виросту, буду працювати там, де в суботу можна відпочивати. Всі так і ахнули. - Ви дивіться, як виховують дітей! Позбавити батьківських прав!
А була зима. - Ми, - кажуть, - відпустимо дітей з вами, поки пройде карантин, а потім відправимо їх в інтернат. У цей час церква молилася, і Бог заступився. А Надю Мохнач зі школи забрали і посадили в дитячий розподільник, але на другий день звільнили.
Ось такі загартування проходили в ті дні християни - дорослі і діти.
Чимало членів церкви виїхали з міста і звершують різне служіння на ниві Божій. А пастор Карпенко тоді поїхав працювати в громаду міста Дубно ...
Кучерявенко В.І.
Кучерявенко Володимир Іванович прийняв естафету пасторського служіння в Кіровограді в 1973 році.
Увагу громади було зосереджено на духовному зростанні і чисельному зростанні, а також на єдності та згуртованості членів Церкві. За ці роки громада зросла з 60 до 100 членів Церкви. Члени Церкви старанно працювали для навернення своїх родичів, друзів і знайомих. Велика увага приділялася виготовленню та розповсюдження друкарської та зробленої методом фотографування літератури.
Молодь тих часів активно брала участь в житті церкви, і сьогодні чимало з них продовжують здійснювати служіння в різних куточках України та за її межами
Володимир Іванович приділяв увагу підготовці служителів, і переїхавши в Полтаву, він спільно з іншими пасторами брав участь в організації підпільних пасторальних курсів. Таким чином вони передбачали появу адвентистської богословської освіти в Заокскій Духовної академії і духовної Семінарії в Буча.
Кучерявенко Володимир Іванович з дружиною і внучкою
Кропивницька церква безперервно розвивалася в служінні Господу і людям.
Петренко А.С.
Період служіння Петренко Анатолія Сергійовича з 1981 по 1988 р У той час був у громаді організований духовий оркестр. Підросли і пішли на служіння молоді сили громади.
В цей час активне служіння звершував Горкун Микола Максимович, який переїхав з дружиною Марією Максимівною в Кропивницький з с. Русалівка Черкаської обл.
При Петренко і Кашталяну Горкун М.М. був помічником в служінні. Був ст.диякононом в 1-й громаді коли Кашталян став пастором 2-ї громади.
Горкун Микола і Марія
Кашталян Василь Миколайович
Змінив Петренка А.С. - Кашталян Василь Миколайович 25.05.1988. Це був переломний період в історії церкви в Кропивницькому, коли відкрилася можливість проповідувати.
Вартий уваги штрих м. Світловодська пов'яза з Кропивницьким. Початок адвентизму в Світловодську розпочинається з 1976 року, коли з Донбасу приїхала в місто Скачкова Олена Олександрівна (рідна сестра Карпенко Костянтина Афанасійовича) вона подружилась з мамою Носової Людмили Михайлівни, яка стала адвентисткою.
Потім сама Людмила Михайлівна прийняла хрещення в 1976р., хрестив Кучерявенко. В сестри Людмили є син Станіслав котрий також після служби в армії в 20 річному віці заключив з Господом завіт через водне хрещення. Хрестив Станіслава Кашталян Василь Миколайович в 1988р. В цьому ж році громада церкви АСД в Світловодську перестає бути частиною громади №1 м. КРОПИВНИЦЬКОГО до них направляють пастора. А молодий вихованець Станіслав Вікторович Носов змінившись в служінні нині являється президентом УУК по всій території нашої держави.
ДРУГА ГРОМАДА
Була організована 2 громада в 1992році. (В 2017 виповнилось 25років)
В 1-й громаді пресвітер Ханта Ігорь, а ст.диякон Горкун Микола.
Тоді прийшла до Бога сім'я Саленко під час проповіді Жукалюка. Цікавий факт: бр.Віктор останній раз в п'ятницю в компанії випив, а з суботи регулярно почав ходити до церкви. У понеділок на запрошення відповідає: я не п'ю. Як? Ти ж в п'ятницю пив. Вже не п'ю, і не курю ...
Молитовні досвіди в будівництві Дому молитви 2-ї громади
Три ночі пильнування - три відповіді, після 3-ї суботи пильнування. Сестра Стася (яка виїхала з 1-й громади до Німеччини), через годину після ночі молитовного пильнування через ню була отримана відповідь.
Цікавий штрих*** Професор з Луганська, директор фірми (знайомий пастора) (він не бажав на той час щоб про нього була відома інформація і називали його так) НИНІ він дозволив відкрито озвучити прізвище: Тупчієнко Віталій Олексійович.(син пастора Олексія Тупчієнко1944-1953рр.) по телефону запропонував допомогти з будівництвом.
Штрих про племінника Геннадій Аркадійович Тупчієнко, був на той час представником від влади (секретар комсомольської організації) . (Він був присутній на столітньому ювілеї).
Також сусідка бачила сон про майбутнє будівництво молитовного будинку. Багато допомагав мер міста. Було явно видно направляючу руку Божу у всьому - починаючи з виділення хорошої ділянки, та багатьох обставинах.
На будівництві молитовного будинку на Ушакова 15а.
Ідея будівництва молитовного будинку виникла в 1-й громаді через перевантаженість - зал був заповнео вщент. Але потім право будівництва було передано до новоорганізованої 2-й. З'явилися різні фахівці :
(Григор Микола Сидорович, друж.Таміла Василівна), Григор Микола Сидорович, друж.Таміла Василівна,
Фріга Олександр Миколайович, родом с. Каніж, Новомиргородський р-н, був пресвітером нерукопокладеним. 1997,98. Був літературним євангелістом, очолював будівництво 2громади
Весь хід будівництва - це численні досвіди Божого керівництва...
Далі вже йде історія двох громад. У першій - після Ханти пресвітером був Писанюк Тимофій Іванович, Кацель К.А. (і обласний), Богатирчук Микола, Сугак Сергій, Натьос Микола.
2-я громада, організована після програми Ордуньо рівно 25 років тому, збиралася в будинку профспілок, в школі підвищення кваліфікації с / г, к-ре «Жовтень», в бібліотеці. Паралельно з будівництвом проводилися ЕП: в Олександрії, Світловодська, Новоукраїнці, в самому Кропивницькому, Новгородці, Новомиргороді, Компаніївці, Бобринці, Долинській, Знам'янці, Помічній.
В Олександрії на ЕП прийшли дідусь з бабусею. Отримавши запрошення сказав: нарешті я дочекався своїх. Виявляється їм в 1920-х роках адвентисти подарували Євангеліє, але вони не знали де є церква і сиділи вдома ... Пийняли хрещення і через рік померли ... Зараз в Олександрії близько 80-ти членів церкви.
Таким чином початок другої громади відзначено двома великими програмами: Ордуньо, Ловелл: 99 і 165 чоловік. Побудований молитовний будинок на Ушакова 15-а.
з 1998 р пастор 2-ї громади Лужецький Олександр Петрович, додається новий імпульс в проповіді Євангелія, коли ні одна субота небула без виїздів на євангельські роботу, по неділях - виступи хору в парках.
Пастори - Тук М.В. и Лужецький О.П
пастори Пилипенко О.І. і Лужецький А.П. з групою з 2-й громади
Про цей час нерідко згадують, як про активне служіння громади, яка має великий потенціал, коли здійснювалися плани пасторів і прагнення багатьох членів церкви.З 2002 по 2008 рік поперемінно пастором 2-й - Пашков Василь і Бабидорич Юрій.
З 2008 - 2013роки пастором церкви був Діденко Олександр і пастор Казаков Вячеслав (з 2009 по 2011 г.)
З 2013 - 2017рр. Пастором і регіональним був Дробаха Анатолій Миколайович. Його помічником був молодий пастор Дробаха Павло Миколайович. З 2017 року пастором і регіональним Тепфер Костянтин Павлович. Його помічником був молодий пастор Сайко Олексій Іванович, який прослужив всього третій квартал 2017 року, якого потім перевели в м.Полтаву.
ТРЕТЯ ГРОМАДА
3-тя громада з'являється в 2000 р восени. Після програми в актовому залі 3-ї поліклініки на Попова. Хрестилося біля десяти осіб. Потім ще ті що мешкають в тому районі члени 2-ї громади приєдналися до них. Пресвітером став Оришко С. Збиралися в актовому залі 3-ї поліклініки, потім в ПТУ-4.
ЧЕТВЕРТА ГРОМАДА
В 2001 р. після програми Сульженко В.С. хрестилася біля 45 осіб, додали активних членів з 2-ї гомада і організувалася 4-а. Пресвітером був Уксюзов Володимир. З 2001 по 2005 пастором був Скібельський Олександр., (при якому, на думку Оришко С., був «золотий час» 4-ї гром., - проводили «Тиждень жахів», молодіжний клуб. Москаленко Сергій і Ліля постійно проводили молодіжно-сімейний програми і в школах, ВУЗах. З 2005 по 2006 в 4-й Васильченко Микола. з 2006 по 2011 служителем Оришко Сергій, до відбуття в Заокский.
Потім Гуржій Андрій Васильович з 2011 - 2015рр.
Циганюк Михайло Анатолійович з 2015 - 2017 рр.(також перша громада)
Новосьолов Андрій Михайлович з 2017 - (також перша громада)
Останнім часом церква проводить більше соціальних програм,( ніж євангельських - духовно просвітницький). "Пора знімати окуляри", "Ходіть легко", прибирання зон відпочинку і програми для дітей «Країна здоров'я», «Виставка здоров'я", в місті і по райцентрах. Здійснюється служіння для залежних (особливо Людмила МедНовини). Уроки доброти в школах і ВУЗах. Розносяться газети і уроки з вивчення Біблій.
Було багато проведено заходів з нагоди 500-річчя Реформації. Указ про відзначення в Україні протестантської Реформації підписав президент Петро Порошенко в серпні 2016 року.
Великою популярністю користуються дитячі фестивалі.
У надії, що буде проповідуватися Вічне Євангеліє в силі і славі великій, звістка для останнього часу несли наші попередники, не дивлячись на гоніння і смерть. Незважаючи на колосальні труднощі, бідність і протистояння.
І сьогодні відзначаючи 100-річчя 1-ї Кропивницької адвентистської церкви і 25-річчя 2-й громади ми згадуємо наших пастирів, нашу церкву на Кіровоградщині, які працювали в вірі, і надії чекаючи Господа. Ми згадуємо тих, хто прийняли мученицьку смерть, але не злякалися і, не відреклися від Спасителя. Ми вшановуємо всіх, хто ревно проголошували Євангеліє аж до наших днів.
Але ми не тільки згадуємо, не тільки озираємося назад, але надихаємося обітницею Другого Пришестя, і принижуючи ці короткочасні страждання, заподіяні ворогами (неприятелями) істини, хочемо оновитися в прагненні виконати Велике доручення Господа нашого Ісуса Христа (Мф.28:18-20) І хай допоможе в цьому Господь!
